Пріоритети

СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ – першочергові завдання, що мають визначальне значення для досягнення загальних цілей збалансованого розвитку України. В умовах масштабних суспільно-політичних змін, які відбуваються в Україні, економічних перетворень, а також зростання антропогенного навантаження на природу, розроблення та впровадження в конкретних планах дій узгодженої стратегії збалансованого розвитку (ЗР) може бути адекватною відповіддю на виклики часу. Доцільність переходу до ЗР визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками, що пов’язані з євроінтеграційними прагненнями України та необхідністю виконання міжнародних зобов’язань. Стратегія переходу до ЗР має ґрунтуватися на аналізі тих дисбалансів, які існують в економічних, соціальних та екологічних сферах, і на подальшому визначенні шляхів їх подолання. До стратегічних пріоритетів віднесено такі.

Формування політики ЗР. Україна задекларувала своє бажання перейти на шлях ЗР на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992, підписавши Декларацію Ріо і Програму дій Порядок денний на 21 століття. Але й досі відсутні основні стратегічні документи ЗР. Важливими завданнями у зв’язку з цим є: розроблення і впровадження Національної та регіональних стратегій ЗР, Національного плану дій з охорони навколишнього середовища, а також проведення експертизи чинного законодавства щодо його відповідності принципам ЗР з метою створення адекватного правового поля; здійснення інституційної модернізації системи державного управління у сфері охорони довкілля, зокрема створення Національної агенції зі ЗР; розроблення та впровадження системи індикаторів ЗР.

Структурна перебудова та оздоровлення економіки України. В Україні склалася нераціональна. структура природокористування та управління соціально-економічним розвитком держави, яка є неефективною та екологічно небезпечною. Сформувалася яскраво виражена сировинна спрямованість експорту, що загрожує перетворенню України на сировинний придаток розвинутих країн. Важливими завданнями у цьому плані є: розроблення й впровадження Програми структурної перебудови економіки України до 2030 року; вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління шляхом врахування екологічної складової в політиці, програмах та стратегіях різних галузей господарства; розвиток екологічного підприємництва; розроблення механізму заохочення в усіх галузях економіки та інших видах діяльності, побуті до використання енергозберігаючих технологій; припинення будівництва надпотужних енергогенеруючих агрегатів, відмова від пріоритетного розвитку атомної енергетики; стимулювання зростання обсягів відновлюваних джерел енергії.

Збалансоване ведення сільського господарства. В Україні дуже високий рівень сільськогосподарського освоєння території (72 %). Розораність земельного фонду становить 58 %, частка еродованих земель – 57,4 % площі країни. Надмірне навантаження на земельні ресурси спричинило деградацію ґрунтів та ін. негативні процеси. Важливими завданнями цього напряму є: розроблення та впровадження Національної програми екологізації сільського господарства; розширення мережі господарств, що спеціалізуються на біологічному землеробстві й тваринництві; застосування державного контролю за використанням генетично модифікованих організмів.

Формування демократичного суспільства, зниження рівня соціально-економічної нерівності. Запроваджена модель ринкової трансформації українського суспільства призвела до значних соціальних втрат, ослаблення громадянських інститутів, що є загрозою демократичному розвитку. Зросли бідність, кількість захворювань, пов’язаних із соціальними проблемами, скоротилась середня тривалість життя, зменшилась кількість населення. Посилилось розшарування суспільства за майновими ознаками, рівнем доходу, можливостями доступу до соціальних благ. Для подолання цих явищ важливими завданнями є: запровадження механізмів громадського контролю за діями органів державної влади; посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією в державі; підвищення незалежності судової влади; забезпечення незалежності ЗМІ, створення системи об’єктивного інформування про ЗР; приведення рівня заробітної плати у відповідність з реальною вартістю робочої сили; забезпечення повної зайнятості працездатного населення, економічна підтримка непрацездатних верств населення; децентралізація програм соціальної підтримки населення й підвищення ролі місцевих органів влади у вирішенні проблем бідності на основі цільового закріп­лення податків за місцевими бюджетами.

Перехід до збалансованого природокористування. Практика господарювання останніх років спричинила посилення антропогенного навантаження на природно-ресурсний потенціал, що призвело до деградації багатьох його складових. Загальний індекс природоємності ВВП більше ніж у 10 разів перевищує середньосвітовий. Тому важливими завданнями є: удосконалення економічного механізму природокористування, який передбачає економічну оцінку природно-ресурсного потенціалу; запровадження принципів «забруднювач сплачує», «користувач сплачує»; технологічна модернізація гірничодобувної та переробної галузей, рекультивація порушених земель; орієнтація на експорт кінцевої продукції, перероблення вторинної сировини; перехід до інтегрованого управління водними ресурсами на основі басейнового принципу управління; формування інвестиційної політики, спрямованої на використання енерго- та ресурсозберігаючих технологій.

Збереження біологічного і ландшафтного різноманіття. Ресурси рослинного і тваринного світу України протягом останніх 50 років мають стійку тенденцію до виснаження. Важливими завданнями стабілізації та поліпшення такої ситуації є: забезпечення ефективного функціонування національної екологічної мережі; зростання площі природно-заповідного фонду до середньоєвропейських показників (не менше ніж 10 %); удосконалення системи моніторингу біо- та ландшафтного різноманіття; підтримка розвитку екологічного туризму.

Формування освітнього та наукового потенціалу ЗР. Критична ситуація в галузі екологічної освіти пояснюється багаторічним пануванням споживацького ставлення до природи, руйнуванням народних традицій раціонального природокористування; недооцінкою екологічних знань у системі освіти. Освіта в інтересах збалансованого розвитку є новим освітнім напрямом, який лише починають впроваджувати. Для позитивного розвитку наукової та освітньої складових ЗР важливими завданнями є: державна підтримка наукових досліджень з проблем переходу до ЗР; введення навчальної дисциплін зі ЗР та «Екологія» в освітні програми як базового компонента; створення та впровадження системи обов’язкової підготовки і перепідготовки державних службовців з питань охорони природи і ЗР; створення цілісної національної екологічної інформаційної мережі.