В Законі України «Про державну геологічну службу» (ст. 2) зазначено, що до мінерально-сировинної бази відносяться: родовища корисних копалин (у тому числі техногенні), а також відходи від видобування та переробки корисних копалин, які можна використати в промисловості.

Україна входить до числа країн з цінними та різноманітними корисними копалинами. У надрах нашої держави виявлено більше 20 тис. родовищ (95 видів корисних копалин), з яких приблизно 8 тис. родовищ мають промислове значення. За обсягом розвіданих запасів вугілля, марганцевих, залізних, і титано-цирконієвих руд, а також графіту, калійних солей, каоліну, вогнетривких глин, сірки, облицювального каменю Україна посідає одне з провідних місць у світі (зокрема, запаси вугілля становлять 7,5% світових запасів, марганцевих руд – 42,8%, залізних руд – 15%).

Україна має великі запаси різноманітних мінеральних вод, які мають також високі лікарські властивості.

Але великі об’єми (часто нераціональні) споживання нафти і природного газу нашою державою і недостатній власний видобуток (покриває внутрішнє споживання нафти на 10 — 12 %, газу – на 20 — 25 %) змушує нашу країну імпортувати ці види сировини у великих обсягах.

В Україні були розроблені різноманітні програми розвитку мінерально-сировинної бази в цілому та окремих її складових, а саме: Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, Національна програма розвитку і реформування гірничо-металургійного комплексу до 2010 року, Національна програма “Нафта і газ України”, державна програма “Кольорова металургія України на період до 2010 року” та ін.