Море — частина Світового океану, яка відокремлена від нього суходолом, підводним підвищенням або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим.
Всього на нашій планеті налічується близько 60 морів. Вони займають приблизно 60% площі Світового океану.
Завдяки своїм багатим ресурсам прибережні області в усьому світі історично є одними з тих місцевостей, які експлуатуються людиною найбільш. У наш час більше ніж 60% населення світу живе у прибережній зоні, при цьому міграція населення з материкових районів в прибережні продовжує невпинно зростати. Демографічна привабливість берегової зони паралельно з посиленням її господарського освоєння, зумовлює необхідність комплексного вивчення потенційних можливостей природних комплексів прибережних зон для забезпечення сталого розвитку цих територій.
Україна омивається двома морями – Чорним і Азовським. Площа їх водозбірного басейну значно перевищує площу самих морів. Тому вони мають надзвичайну чутливість до впливу людської діяльності. Протягом останніх років відбувалися забруднення морського шельфу токсичними речовинами, евтрофікаційні процеси, абразія берегів, а також втрати біологічного різноманіття, значні втрати рекреаційних ресурсів тощо.
Надзвичайно чутливою до антpопогенного навантаження є пpибеpежна частина Чоpного та Азовського моpів. Особливо це помітно навколо поpтiв, гирлових piчкових зонах, а також зонах впливу великих мiст. Прибережну частину морів сильно забруднюють підприємства, які розміщенні на узбережжі, що скидають стічні води в море.
Рішення міжнародної конференції ООН з охорони навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро 1992 року визначають необхідність створення в кожній країні чи регіоні, які мають морське узбережжя, ефективної системи комплексного управління процесами, що відбуваються у прибережних зонах.
В Україні діє постанова Кабінету Міністрів від 29 лютого 1996 р. N 269 «Про затвердження правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення».