Сільське господарство – галузь господарства, завданням якої є забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. На відміну від промисловості, технологічний процес в сільському господарстві тісно пов’язаний з природою, де земля виступає в ролі головного засобу виробництва. Саме тому ця галузь має більший вплив на природне середовище, ніж будь-яка інша галузь народного господарства.

У сільськогосподарському виробництві зайнято близько половини економічно активного населення світу. Але цей показник не однаковий в країнах з різним економічним розвитком, а саме: в країнах, що розвиваються, цей показник дорівнює 2/3 і більше, тоді як у розвинених країнах – менше 10%, а у США і деяких країнах Західної Європи він становить тільки 2-3 %.

В останні десятиліття в країнах Заходу стрімко розвивається міжнародний агробізнес, ядро якого утворюють великі ТНК, що контролюють виробництво і збут продуктів харчування. Серед 100 найбільших – понад 40 американських і більш як 30 західноєвропейських компаній.

Чи знаєте Ви, що:

• Сільськогосподарський сектор є найбільшим вкладником для невуглецевих парникових газів, таких як метан, що призводить до зміни клімату.
• На сільське і лісове господарства припадає 2% від загального обсягу світової енергії.
• На птахівництво в даний час припадає більше 80% всього поголів’я худоби.
• Загальна кількість води, що забирається в світі і використовується для сільського господарства, становить 95%.

До загальних порушень, до яких призводить сільськогосподарська діяльність, можна віднести:

• забруднення поверхневих вод (річок, озер, морів) і деградація водних екосистем при евтрофікації;
• забруднення ґрунтових вод;
• зведення лісів і деградація лісових екосистем (збезлісення);
• порушення водного режиму на значних територіях (при осушенні або зрошуванні);
• опустелювання внаслідок комплексного порушення структури ґрунтів і рослинного покриву;
• знищення природних місць проживання багатьох видів живих організмів і, як наслідок, вимирання та зникнення рідкісних видів.

У другій половині ХХ століття стала актуальною ще одна проблема: зменшення в продукції рослинництва вмісту вітамінів і мікроелементів і накопичення в продукції як рослинництва, так і тваринництва, шкідливих речовин (нітратів, пестицидів, гормонів, антибіотиків тощо). Причина цього — деградація ґрунтів, що веде до зниження рівня мікроелементів та інтенсифікації виробництва, особливо в тваринництві.

Визначення сталого розвитку сільського господарства сформульовано наступним чином: “управління та збереження природно-ресурсної бази і орієнтація технологічних та інституціональних змін таким чином, щоб забезпечити досягнення і подальше задоволення потреб людини для нинішнього і майбутніх поколінь. Такий розвиток … зберігає землі, води, рослинні і тваринні генетичні ресурси, є екологічно не виснажливим, технічно можливим, економічно життєздатним і соціально прийнятним”.

У сільському, лісовому та рибному господарстві України задіяно 17,5% населення. Сільськогосподарські угіддя займають 70% загального фонду країни або 42 млн гектарів. На сільське господарство припадає 10% ВВП України.

Чому варто задуматися над можливостями стійкого розвитку с/г?

• більше людей потребуватиме більше їжі в майбутньому
• сільське господарство є основним джерелом доходу, який може допомогти подолати бідність
• сільське господарство відіграє подвійну роль в адаптації та пом’якшенні наслідків зміни клімату
• сільське господарство використовує природні ресурси, які стають дефіцитними