Харчові відходи – це будь-які харчові продукти, які втрачаються через марнування, нехтування і наші поведінкові звички, але могли б бути з’їдені. Приблизно 30-50% усіх відходів — це органічні відходи, тобто залишки їжі: обрізки овочів, фруктів та зелені, недоїдки, зіпсовані продукти, кістки, інколи зів’ялі квіти, листя. Це класичний набір сміттєвого кошика в його органіному вияві.

В той час, як харчові втрати – це будь-яка ненавмисна втрата їжі через неправильну організацію харчування або недоліки в ланцюзі виробництва та постачання продуктів харчування.

Наприклад, неправильне планування закупів для харчування у родині або надмірні покупки. Будь-яка їжа, харчові продукти, які ненавмисно втрачені через недоліки в ланцюзі виробництва та постачання продуктів харчування (наприклад, відсутність відповідного зберігання або охолодження), називаються харчовими втратами. Наприклад, якщо кукурудзу під час зберігання їдять миші, якщо риба псується під час транспортування (це означає, що система охолодження перестала працювати), або якщо ви упустили додолу та розбили яйця по дорозі додому з магазину – це харчові втрати. Будь-яка їжа, яку можна було вживати, але її змарнували через нехтування правилами зберігання, і нашу поведінку (наприклад, неправильне планування або надмірні покупки) називається харчовими відходами. Якщо у вашому холодильнику щось псується, тому що ви не з’їли це вчасно або якщо ви занадто багато поклали на тарілку, а потім викинете залишки, замість з’їсти згодом, це харчові відходи. Ми як окремі особи, не об’єднані у спільноту, не можемо зробити багато для зменшення харчових втрат, але ми можемо зробити багато, щоб зменшити кількість їжі, яка стає відходами після того, як залишила межі магазину.

Втрати харчових продуктів та харчові відходи є масовою глобальною проблемою: третина всієї їжі, що виробляється у світі, або втрачається, або йде у відходи – це означає, що щороку приголомшлива кількість у 1,3 мільярди тон ідеальних та їстівних продуктів не доходить до кінцевого споживача – 100 кг на кожного з нас. Мало того, що ця втрата спричинює величезні економічні збитки в розмірі близько 1 трлн дол. США; за втрати продуктів та харчові відходи ми також платимо високу екологічну та соціальну ціну.

Скорочення втрат продуктів та харчових відходів є важливою міжнародною діяльністю, в якій ми можемо і повинні, брати участь – особливо в індустріально розвинених країнах зміни в поведінці споживачів можуть значно зменшити кількість витраченої їжі. Залучення дітей та підлітків є центральним аспектом боротьби з відходами: вони є майбутнім нашої планети, а їхні знання та дії формуватимуть майбутнє життя на Землі.

Їжа, яка згодом витрачається намарно, вирощується на 1,4 мільярда гектарів землі (приблизно), що є більшою площею, ніж площа Китаю чи Канади, другої та третьої (за площею) найбільших країн світу. Цей ґрунт не можна використовувати для вирощування іншої їжі, а також для забезпечення існування тварин і рослин чи створення життєвого простору для людини.

Значне використання води та ґрунту для вирощування харчової продукції, яка згодом витрачається намарно, стане в майбутньому ще більшою проблемою: на Землі чисельність населення зростає, а кількість води та території для вирощування продовольства, які для цього можна використовувати, є обмеженими. Уникнення втрат їжі та харчових відходів означає, що ми безпосередньо зменшуємо кількість людей у світі, які голодують. Щоб прогодувати нас усіх, нам необхідно бути набагато уважнішими, щоб не витрачати продукти харчування намарно.

Продовольство втрачається або стає відходами під час усіх процесів, які ми називаємо ланцюгом виробництва та постачання продуктів харчування, отже, протягом усього шляху «від лану до столу». Фрукти, зернові та овочі вирощують у полі чи теплиці. Тварин вирощують на фермах або у рибних господарствах тощо. Фрукти та овочі вивозяться на ринки для продажу, або в центри обробки та переробки, де їх упаковують, іноді переробляють і готують до транспортування. Тварин вивозять на забійні підприємства, а потім їх м’ясо транспортують у забійно-санітарні пункти для переробки туш та іншої м’ясної сировини на харчові, технічні, фармацевтичні і кормові продукти. Звідси їх вивозять на ринки, в магазини та для інших роздрібних торговців. Останній крок – їжа потрапляє до ресторанів чи кафетеріїв, або до наших будинків. В ідеалі – ланцюг виробництва та постачання продуктів харчування.